Дайджест нoвин закoнoдавства і практики
за періoд з 17.10.2016 пo 23.10.2016
РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”
Набрав чинності закон про реструктуризацію кредитів юридичних осіб
19 жовтня набрав чинності Закон від 14.06.2016 № 1414-VIII «Про фінансової реструктуризації», який визначає умови і порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника.
Під боржником мається на увазі юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед одною фінансовою установою (яке не є пов’язаною з боржником особою), в тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств.
Встановлено, що фінансова реструктуризація здійснюється з метою:
– сприяння відновленню господарської діяльності боржників, що перебувають в критичному фінансовому стані, шляхом реструктуризації їх грошових зобов’язань та/або їх господарської діяльності;
– підтримки стабільності фінансової системи;
– забезпечення доступу боржників до фінансування для відновлення їх господарської діяльності.
Процедура застосовується до реструктуризації господарської діяльності і активів боржника, в тому числі, розташованих за межами території України, і до грошовим зобов’язанням боржника, включаючи те, що виникло на підставі договорів, регульованих іноземним законодавством.
На період дії цього Закону інші закони України діють з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Незалежно від суб’єктного складу сторін спору процедура вирішення спорів в арбітражі, передбачена цим Законом, регулюється положеннями Закону про міжнародний комерційний арбітраж з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Передбачено участь ФГВФО, держбанків і банків за участю держави в процедурі фінансової реструктуризації. Зокрема, встановлено, що Фонд і такі банки підписують рамковий договір і мають право брати участь в процедурах фінансової реструктуризації боржників, в тому числі затверджувати план реструктуризації, підписувати договір про відстрочення, здійснювати реструктуризацію своїх вимог і грошового зобов’язання боржника способом, передбаченим цим Законом, яка, зокрема, може передбачати зміну валюти виконання зобов’язання, зміна розміру процентних ставок (у тому числі встановлення їх на рівні нижче собівартості залучення коштів банками, зокрема державними банками і банками з участю держави), повну зупинку нарахування відсотків, часткове прощення боргу і інші заходи , передбачені планом реструктуризації.
Визначена інституційна роль наглядової ради і секретаріату як спеціальних органів, що створюються для організації та проведення процедури фінансової реструктуризації та регламентують процес вирішення спорів в арбітражі.
Для підвищення ефективності розгляду спорів, що виникають під час процедури фінансової реструктуризації, передбачено особливий порядок вирішення спорів в арбітражі, а саме – створення арбітражного комітету, який буде призначати арбітрів зі списку, затвердженого наглядовою радою. Спори будуть вирішуватися відповідними арбітрами. Арбітражний процес буде регулюватися спеціальним арбітражного регламенту.
Відповідно до Закону, боржник має право ініціювати проведення процедури фінансової реструктуризації шляхом подання письмової заяви про реструктуризацію в секретаріат при відсутності щодо нього порушеного провадження у справі про банкрутство або відсутності здійснення санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.
У разі, якщо на дату початку процедури фінансової реструктуризації в господарський суд подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, залучений кредитор або боржник має право до прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство подати клопотання про призупинення процедури банкрутства.
Закон втратить чинність через 3 роки з дня набрання ним чинності, крім:
– змін в частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу;
– змін до Закону «Про банки і банківську діяльність», Закону «Про іпотеку», Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
– змін до статті 94 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Всі процедури фінансової реструктуризації, ініційовані під час дії цього Закону, тривають до їх завершення у відповідності з вимогами цього Закону.
Закон України від 14.06.2016 року № 1414-VIII «Про фінансової реструктуризації»
Меліоровані землі можна здавати в оренду мінімум на 10 років
19 жовтня набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімального терміну оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких проводиться гідротехнічна меліорація».
Згідно зі змінами для ведення товарного с/г виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства термін оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути менше 10 років.
У договір оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції в розвиток і модернізацію відповідних меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належної експлуатації.
Дія цього Закону не поширюється на договори оренди землі, укладені в установленому законом порядку до дня набрання чинності цим Законом.
Закон України від 20.09.2016 року № 1532-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімального строку оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких проводиться гідротехнічна меліорація»
Що потрібно пред’явити роботодавцю для відшкодування вартості електронного авіаквитка?
Згідно з п. 12 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон витрати відшкодовуються тільки за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів та ін.
При використанні електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів:
– оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордеру);
– роздруківка на папері частини електронного авіаквитка з вказаним маршрутом (маршрут / квитанція);
– оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.
Витрати, понесені у зв’язку з відрядженням, не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
У разі використання платником податків – фізичною особою, яка перебуває в трудових відносинах зі своїм роботодавцем, електронного авіаквитка, підставою для відшкодування витрат на його придбання є, зокрема, оригінал відривній частині посадкового талона пасажира.
При цьому для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Питання про визнання первинним документом електронного посадкового талона, роздрукованого платником податку самостійно знаходиться в правовому полі Міністерства фінансів.
Лист ДФС України від 13.10.2016 року № 22299/6/99-99-13-02-03-14
Вручати повістки зобов’яжуть усіх керівників підприємств і органи місцевого самоврядування
18 жовтня Верховною Радою прийнятий за основу законопроект № 2985 «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо посилення гарантії дотримання законодавства України)».
Законопроектом пропонується поширити на органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, в тому числі навчальних закладів, незалежно від місця їх знаходження в Україні та наявності в їх адміністративно-територіальних одиницях військових комісаріатів, обов’язок на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов’язаних про їх виклик у військові комісаріати, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом, у 7-денний термін повідомляти в районні (міські) військові комісаріати про прийняття на роботу (навчання) та звільнення від роботи (навчання) призовників і військовозобов’язаних.
Зараз відповідний обов’язок передбачено тільки для адміністративно-територіальних одиниць, де немає військових комісаріатів.
Проект Закону України від 02.06.2015 року № 2985 «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо посилення гарантії дотримання законодавства України)»
Придбання майна у шлюбі не доводить, що воно спільне
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних палатам 12 жовтня 2016 розглянув справу № 6-846цс16 за позовом про поділ майна подружжя та визнання права власності та зустрічним позовом про визнання права особистої приватної власності на майно.
При розгляді Суд повторив раніше сформульовану правову позицію, згідно з якою факт придбання майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя засобами або працею в придбанні майна. Застосовуючи норму статті 60 СК і визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт придбання майна під час шлюбу, але і той факт, що джерелом його отримання були загальні спільні кошти або спільна робота подружжя.
У разі придбання майна хоча і в період шлюбу, але на особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, на особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Постанова Верховного Суду України у справі № № 6-846цс16
Роботодавець має письмово обґрунтовувати відмову від працевлаштування за направленням служби зайнятості
Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти для громадян, які мають додаткові гарантії в працевлаштуванні, є інформування щороку державної служби зайнятості шляхом подання звітності.
Окрім цього, наказом Мінсоцполітики «Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування» від 17.08.2015 р. № 848 затверджено форму направлення на працевлаштування.
Згідно із зазначеною формою, на корінці направлення на працевлаштування, яке центр зайнятості видає безробітному (незалежно від його категорії) для відвідування ним роботодавця, графу «Відповідь про прийняте рішення» (щодо працевлаштування) заповнює роботодавець, а шукач роботи повертає корінець направлення до центру зайнятості. Роботодавець ставить відмітку (або наводить пояснення) біля належної причини відмови в працевлаштуванні.
Таким чином, наведення письмового обґрунтування відмови в працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості, є для роботодавця обов’язковим.
До того ж форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»подається за наявності в роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів із дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин із працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір із найманим працівником.
Проте чинним законодавством не передбачений обов’язок роботодавця закривати вакансію в день її виникнення.
Лист Мінсоцполітики України від 04.05.2016 року № 137/06/186-16
Підбірку підгoтувала:
Віктoрія Пoлянська, юрист кoмпанії «Західна кoнсалтингoва група»
